Словарь української мови (1924)/живий
| ◀ живжикувати | Словарь української мови Ж живий |
живило ▶ |
|
Живи́й, а́, е́. 1) Живой. Не кидай живого, не шукай мертвого. Ном. № 5847. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. № 7291. Чи живі́-здоро́ві? Какъ ваше здоровье. (Обычная форма привѣтствія). До живи́х печіно́к допекти́ (Рудч. Ск. II. 55); вра́зити до живо́го (Федьк.). Сильно допечь, досадить. Живи́й жаль бере́. Очень, въ высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. Ном. № 680. Вся́ка жива́ душа́. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села, або прилягла на спочинок під зорями. Левиц. I. 207. Ні живо́ї душі́. Рѣшительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко нігде, нігде ні живої душі. Левиц. I. 82. В живі́ї о́чі бре́ше. Прямо въ глаза вретъ. Ном. № 6950. Живе́ зі́лля. Бальзаминъ. Живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Дещо, 66, 45. Свѣжій, недавній. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Шевч. Ум. Живе́нький, живе́сенький.