Словарь української мови (1924)/жереб

by Борис Грінченко

◀ жердяний

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жереб

жеребець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Же́реб, ба, м. 1) Жребій. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. Ум. Жеребо́к. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог. 2) = Жеребець. Прилетить нечистий.... а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120. 3) Раст. Pinus pumilio. Шух. I. 18.