Словарь української мови (1924)/жердя

by Борис Грінченко

◀ жердь

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жердя

жердяний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Жердя, ді, ж. Жердь.

II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жерддя, по тім жерддю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человѣка, жердя — волоса). Ном. с. 297, № 220.