Словарь української мови (1924)/желіпати

by Борис Грінченко

◀ желіпання

Словарь української мови Борис Грінченко Ж желіпати

желонка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.