Словарь української мови (1924)/жданки
◀ жданики | Словарь української мови Ж жданки |
ждання ▶ |
|
Жданки, ків, м. мн. Ожиданіе. Чи таки ви сами не бачите, що мені не до жданків, не до обітниць. МВ. II. 133. Жда́нки розгуби́ти, поїсти. Не дождаться. Ждали, ждали, та й жданки розгубили.... поїли. Ном. № 5627.