Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жахнути
Берлін: Українське слово, 1924

Жахну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ гл. жаха́ти. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побѣжать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на ґамуз порубали. КС. 1882. XII. 591. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула. Г. Барв. 458.