Словарь української мови (1924)/жаління

by Борис Грінченко

◀ жалізний

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жаління

жалісливець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Жа́ління, ня, с. Жаленье.

II. Жалі́ння, ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: „він мені добрий і любий....“ МВ. II. 181. 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв.