Словарь української мови (1924)/жаба

by Борис Грінченко

◀ ж

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жаба

жабалуха ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жа́ба, би, ж. 1) Лягушка; жаба. І жаба риба, бо в воді сидить. Ном. № 8249. Пнеться, як жаба на купу. ЗОЮР. I. 147. Жа́ба ци́цьки дасть (кому). Утонетъ, вообще — умретъ (кто). Греб. 336. Ум. Жа́бка, жа́бонька, жа́бочка. Ув. Жа́бище.