Словарь української мови (1924)/еге
| ◀ е | Словарь української мови Е еге |
егекати ▶ |
|
Еге́, нар. 1) Да. Віддав ти їй? — Еге. Еге, як би то так. Ном. № 5372. 2) Вѣдь. Еге, ти прийдеш до нас сьогодні ввечері? Еге, так? Вѣдь такъ? У вас, здається, ні перед собою, ні за собою? Еге, так? Левиц. Кож. 49. 3) Да, какъ-бы не такъ. „Оце, каже, увесь скот зганяю та поб'ю та їсти буду.“ — Та буде з нас і одного, — змій йому каже. — „Еге! ти наїсися, а я ні“. Рудч. Ск. II. 189. „Ходім, Рябко!“ — Еге, ходім! Не дуже квапся, сам принеси сюди! Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 4) Выражаетъ тщетность ожиданія чего либо или удивленіе по поводу обнаружившагося. Еге, побігли вже кози в лози! Ном. № 1942. Еге, ся на обидві кована. Ном. № 3326.