Словарь української мови (1924)/дітвора
◀ дітваччя | Словарь української мови Д дітвора |
діти ▶ |
|
Дітво́ра, ри, ж. соб. Дѣти, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.