Словарь української мови (1924)/дідувати

by Борис Грінченко

◀ дідочок

Словарь української мови Борис Грінченко Д дідувати

дідуга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дідува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть дѣдомъ; жить дѣдомъ. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. К. Досв. 125. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожемъ на бахчѣ. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Волч. у. Оце я на баштані дідую. Лебед. у.