Словарь української мови (1924)/дівоцтво

by Борис Грінченко

◀ дівоха

Словарь української мови Борис Грінченко Д дівоцтво

дівоцький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Діво́цтво, ва, с. 1) Дѣвичество; дѣвство. Левиц. Пов. 45. І дівоцтво своє, і худобу хочеш занапастити за таким харцизякою. Кв. II. 210. Кохалась я з одним козаком і заприсягалась нікому більш, як йому одному віддати моє дівоцтво. Стор. I. 34. 2) = Дівота.