Словарь української мови (1924)/дякувати

by Борис Грінченко

◀ дякування

Словарь української мови Борис Грінченко Д дякувати

дятел ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дя́кувати, кую, єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. I. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тілько не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. Дя́кувати Господе́ві. Благодаря Бога.

Дякува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дьячкомъ. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.