Словарь української мови (1924)/душман
| ◀ душкувати | Словарь української мови Д душман |
душний ▶ |
|
Душма́н, на́, м. Притѣснитель, угнетатель. К. ПС. 70. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі.... бо дуки ці голоту зобіждають. К. Бай. 57.