Словарь української мови (1924)/духовний

by Борис Грінченко

◀ духовитий

Словарь української мови Борис Грінченко Д духовний

духовниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Духо́вний, а, е. 1) Духовный, къ духовенству относящійся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = Духовий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. 125. Боронючи народню Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим. К. Бай. 7.