Словарь української мови (1924)/дундук
◀ дунай | Словарь української мови Д дундук |
дунути ▶ |
|
Дунду́к, ка́, м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.