Словарь української мови (1924)/думка
| ◀ думатися | Словарь української мови Д думка |
думний ▶ |
|
Ду́мка, ки, ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. Така́ в йо́го ду́мка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. На ду́мці стоя́ти. Не сходить съ ума, быть на умѣ. На ду́мку спа́сти. Придти въ голову. Стор. М. Пр. 51. Ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. Ду́мка така́, що..... Можно думать, что… Ду́мку взя́ти. Вознамѣриться, рѣшить. Узяла собі таку думку: покину їх. МВ. I. 10. На мою́ ду́мку. По моему мнѣнію. 2) Родъ лирическаго стихотворенія (элегическаго характера). Ум. Думонька. Голос як сурмонька, т'але ж чортова думонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думонька. Мет. 107.