Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дуйний
Берлін: Українське слово, 1924

Дуйни́й, а́, е́. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. II. 3.