Словарь української мови (1924)/дудик
| ◀ дуди | Словарь української мови Д дудик |
дудило ▶ |
|
Ду́дик, ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.