Словарь української мови (1924)/дріжаки
| ◀ дріготіти | Словарь української мови Д дріжаки |
дріжання ▶ |
|
Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть, Господи, Господи! що то буде?… Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.