Словарь української мови (1924)/дрібошити
| ◀ дрібочок | Словарь української мови Д дрібошити |
дрібушечки ▶ |
|
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. I. 484.