Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дряпучий
Берлін: Українське слово, 1924

Дряпу́чий, а, е. 1) Любящій царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Кіев. у.