Словарь української мови (1924)/дружчити
| ◀ дружонько | Словарь української мови Д дружчити |
друзки ▶ |
|
Дру́жчити, чу, чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька.... не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. См. Дружкувати.