Словарь української мови (1924)/дружно
| ◀ дружність | Словарь української мови Д дружно |
дружонько ▶ |
|
Дру́жно, нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Стор. I. 228. Ум. Дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.