Словарь української мови (1924)/дробити

by Борис Грінченко

◀ дробинниця

Словарь української мови Борис Грінченко Д дробити

дробитько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дроби́ти, блю́, биш, гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. III. 314. 2) = Дріботіти 2. Шух. I. 80.