Словарь української мови (1924)/дранка
◀ драничка | Словарь української мови Д дранка |
драння ▶ |
|
Дра́нка, ки, ж. 1) Изношенное бѣлье, изношенная одежда. Сорочечка-дранка. Грин. I. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Дра́ночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочка-драночка на хребті. Г. Барв. 353.