Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
драголюб
Берлін: Українське слово, 1924

Драголю́б, ба, м. Раст. а) Mentha arvensis, полевая мята, б) Lycopus europaeus L. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Драголю́бчик. Мил. 96. Ти, Одарко, ти, голубко моя, що ти мені та за зілля дала? Дала тобі драголюбчику, ти Іванку, мій голубчику. Чуб. V. 34.