Словарь української мови (1924)/доїзджати

by Борис Грінченко

◀ доїжно

Словарь української мови Борис Грінченко Д доїзджати

доїздити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доїзджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Доїздити. 1) Ой став коник приставати, до дівчини доїжджати. Нп. 2) Пан-отець у нас доїжджає, а живе на парафії вдовиця. Св. Л. 193.