Словарь української мови (1924)/дотягатися

by Борис Грінченко

◀ дотягати

Словарь української мови Борис Грінченко Д дотягатися

дотягти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Дотяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. дотягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Дотягиваться, дотянуться, дотаскиваться, дотащиться.

II. Дотяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого либо времени, до какихъ либо послѣдствій. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Харьк. у. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, шо коло їх і вмер. Грин. I. 88. 2) Дотаскаться.