Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
достоту
Берлін: Українське слово, 1924

Досто́ту, нар. Точь въ точь. Вона дивилась на жовте й підсиняне батьківське лице.... і злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде її чоловік. Левиц. Пов. 279.