Словарь української мови (1924)/достаток

by Борис Грінченко

◀ достатньо

Словарь української мови Борис Грінченко Д достаток

достача ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доста́ток, тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Ном. Тогді любва бере, як достаток є. Ном. № 8921. Він при достатку. Черк. у. Достаток добрий у його. Черк. у. Як би у мене достатки, то я б учився. Ромен. у. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? Мир. Пов. II. 115. У доста́тку живе́. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Каменец. у. Ум. Доста́точок. Сим. 227.