Словарь української мови (1924)/досвіток

by Борис Грінченко

◀ досвітній

Словарь української мови Борис Грінченко Д досвіток

досвітчаний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́світок, тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. До́світки. Вечернія собранія неженатой молодежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.