Словарь української мови (1924)/досвідчатися

by Борис Грінченко

◀ досвідчати

Словарь української мови Борис Грінченко Д досвідчатися

досвідчення ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. Ссылаться на чье либо свидѣтельство до какого либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у. 2) Убѣждаться, убѣдиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.