Словарь української мови (1924)/доріжка
| ◀ доріженька | Словарь української мови Д доріжка |
доріжний ▶ |
|
Дорі́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ доро́га. 2) Родъ узорной рѣзьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаровъ — узоръ при раскраскѣ мисокъ: трехцвѣтная полоска. Вас. 184.