Словарь української мови (1924)/допуст
| ◀ допускатися | Словарь української мови Д допуст |
допустити ▶ |
|
До́пуст, ту, м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Каменец. у.