Словарь української мови (1924)/доповчити

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доповчити
Берлін: Українське слово, 1924

Допо́вчити, чу, чиш Достроить, дополнить. Хата виведена була по вікна, а то вже я її укукобила й доповчила. Харьковъ.