Словарь української мови (1924)/допитуватися

by Борис Грінченко

◀ допитувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д допитуватися

допів- ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Допи́туватися, туюся, єшся, сов. в. допита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? Рудч. Ск. II. 32. Допита́тись сло́ва. Узнать рѣшеніе. Поїхали до свата слова допитаться. НВолын. у. 2) Находить, найти кого либо при помощи разспросовъ. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. I. 201. Допитався до того багатого купця. Грин. II. 326.