Словарь української мови (1924)/домовляти

by Борис Грінченко

◀ домовити

Словарь української мови Борис Грінченко Д домовляти

домовлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. „Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти“. — „На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!“ (Говоритъ пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).