Словарь української мови (1924)/домовина
| ◀ домовик | Словарь української мови Д домовина |
домовини ▶ |
|
Домови́на, ни, ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. I. 101.