Словарь української мови (1924)/докір

by Борис Грінченко

◀ докінчувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д докір

докірливий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Докі́р, ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.