Словарь української мови (1924)/докомпоновувати

by Борис Грінченко

◀ доколюватися

Словарь української мови Борис Грінченко Д докомпоновувати

доконати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Докомпоно́вувати, вую, єш, сов. в. докомповува́ти, ну́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить сочиненіе, произведеніе. Я докомпоновував „Чорну Раду.“ К. ХП. 10.