Словарь української мови (1924)/доколінчитися

by Борис Грінченко

◀ доколінниці

Словарь української мови Борис Грінченко Д доколінчитися

доколоти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Доколі́нчитися, чуся, чишся, гл. Побить до того, что.... Колінчив я, колінчив дурне порося, да й доколінчивсь, що там і здохло. Г. Барв. 315.