Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доживати
Берлін: Українське слово, 1924

Дожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дожи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. I. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.