Словарь української мови (1924)/догрівати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
догрівати
Берлін: Українське слово, 1924

Догріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. догрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достигнуть своимъ тепломъ. Та хатонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.