Словарь української мови (1924)/догоряти

by Борис Грінченко

◀ догорювати

Словарь української мови Борис Грінченко Д догоряти

дограбки ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Догоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. догорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Догорать, догорѣть. Дещо. 60. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмірає. Чуб. V. 394.

II. Догоряти. См. Догаряти.