Словарь української мови (1924)/довільний

by Борис Грінченко

◀ довікувати

Словарь української мови Борис Грінченко Д довільний

довільній ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дові́льний (ній), а (я), е (є). 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. НВолын. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — „Чи можно з цієї криниці коня напоїти?“ — Чому ж не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный.