Словарь української мови (1924)/довідки

by Борис Грінченко

◀ довідати

Словарь української мови Борис Грінченко Д довідки

довідне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́відки, док, ж. мн. Развѣдки. Піду на довідки, що там вони роблють. Харьк. г. Оце саме під чергу на Чорноморію йти. Піду туди на довідки: роздивлюся, розбачусь, як там. Черк. у. Прийшов же я на довідки, чи дівчина дома. Мил. 102.