Словарь української мови (1924)/добродійка

by Борис Грінченко

◀ добродій

Словарь української мови Борис Грінченко Д добродійка

добродійний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Добро́дійка, ки, ж. 1) Благодѣтельница. 2) Сударыня. „Так ти на тім світі була?“ — Була, моя добродійко. — „Що ж ти там бачила?“ — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. I. 304. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко! Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.