Словарь української мови (1924)/добич

by Борис Грінченко

◀ добих

Словарь української мови Борис Грінченко Д добич

добичник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

До́бич, чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. I. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849) 30.