Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дичок
Берлін: Українське слово, 1924

Дичо́к, чка́, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17. 4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.